Дивний народ - болгари.

Дивний народ - болгари.

Болгари одружуються на «булках», а цілують перед сном «майку», вони їдять зі «стільця» і мотають головою з боку в бік, коли кажуть «так». А щоб сказати «ні» – кивають.

Але це тільки нам, всім іншим слов’янам, здається дивним. Їм, болгарам, це нормально. У них своя в цьому всьому логіка.

Ось у них є звичай – танцювати на вугіллі. Ви про це чули? Напевно ні. За розжареному вугіллі з багаття тільки тибетські монахи бігають та йоги індійські сновигають, правда? А виявляється, що і болгари не гребують. У них навіть свято таке є, коли вони босими ногами по вугіллю біжать, так на руках ікони переносять, або рідних, коханих – це до лікування від хвороб та до очищення від злого умислу, від пристріту у них традиція.

А ви знаєте, що по-болгарськи означає вираз «багато мало»? В житті не здогадаєтеся. А слово «багато» у них перекладається як «дуже» (у нас схоже є, напевно, у болгар з їх болгарками позичено – «багатоповажний», що означає – «дуже поважний»). Тобто «багато мало» – це просто «дуже мало».

«Стол» – це таки «стілець» по-болгарськи. «Мама» – це буде «майка». «Булка» – це наречена, по-їхньому, а «гора» – це «ліс».

І вже зовсім дивно вони звуть звичайний наш «кавун». У них це «диня».

Яєчня у них – «яйця на очі», а коли грають на піаніно «Собачий вальс», то називають його «котячим».

Замість криків «Ганьба!» Болгари беруть в руки каміння і … ні, вони не кидають їх в нелюбимого чиновника або в його дорогущий «порш». Болгари просто дружно складають каміння на купу перед будівлею державної установи. І чим більше купа каміння – тим сильніше обурення народу.

А замість МАФів-ларьків у них – напівпідвальні магазинчики. Їх називають «Клєк», що перекладається як «присідати». І болгари, щоб купити сигарети або мінералку, дійсно присідають навпочіпки.

У багатоповерхівках болгарських поруч з сміттєпроводами завжди можна знайти раковину і кран. Викинув сміття – помий руки. Традиція санітарна.

Улюблена горілка болгар – «Анісівка». Але називають вони її «мастика». І запивають цю справу кисломолочним айраном (майже кефір, майже кумис, але з газом)

А ще болгари дуже бояться тюльпанів. Вважається, що тюльпани символізують ненависть.

Найсерйознішеа відмінність: по-болгарськи «направо» означає «прямо», а якщо ж потрібно повернути праворуч, то болгарин скаже «надясно». Не знаючі цього нюансу наші водії, які запитують у місцевих дорогу, потім довго проклинають незрозуміло куди їх піславшого, але не маючого злого умислу цього самого болгарина.

По-болгарськи «свора» – це «кімната», «кака» (вибачте) – це старша сестра, «муж» – це будь-який чоловік, а «жона» – будь-яка жінка (болгарські чоловіки дуже люблять переконувати в цьому симпатичних туристок).

«Утро» – це не «ранок», а «завтра».

А ось звична нам «закуска» – це «сніданок», хоча для нашого туриста часто ці поняття категорично збігаються.

Майже непристойним словом «хубаво» в Болгарії висловлюють крайню ступінь захоплення.

І ще. Всім відомо, що м’ясо насправді сірого кольору. Ми звикли, що українські виробники підфарбовують його в рожевий. А в Болгарії приходите в магазин – і на полицях жовте м’ясо спокійнісінько собі лежить. І всі його охоче купують. А тому що місцеві виробники фарбують його в жовтий колір (з якої причини – з’ясувати не вдалося).

Сир і сметана в магазинах відсутні в принципі, замість них є численні види «кислого молока», яке чимось нагадує йогурт без добавок.

А їжу запросто готують на балконах. У тому числі – м’ясо на мангалі. І ніхто пожежників не викликає.

Емммм, ну ось такі вони у нас вийшли, болгари. Хороший і дуже гостинний народ насправді.

Але трошки дивний. Або це вони нормальні, а дивні ми?

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *